Співробітники британського Національного музею обчислень відновили старий у світі цифровий комп’ютер Witch, розроблений на початку 1950-х. Цей апарат вагою в 2,5 тонни створили для ядерних досліджень, проте дуже скоро на зміну йому прийшли потужніші і компактніші моделі.
Спочатку машина називалася Harwell Dekatron. Прізвисько Witch вона отримала тільки в 1957 році, коли військові замінили пристрій на потужнішу модель і списали застарілий апарат в один з британських університетів, передає BBC News.
WITCH — це абревіатура, Wolverhampton Instrument for Teaching Computing from Harwell(Вулверхемптонский інструмент для викладання інформатики з Харвелла), що означає. В той же час слово переводиться як «Відьма». Це відбиває відношення людей того часу до комп’ютера як до чогось магічного, загадковому.
Слід зазначити, що по продуктивності ця 2,5-тонна громада поступається найпростішому з сучасних калькуляторів. На те, щоб перемножити два числа, у «Відьми» йшло більше десяти секунд. Недивно, що досить скоро пристрій став непотрібний і університету.
Тоді його передали Музею науки і промисловості у Бірмінгемі, де воно виставлялося аж до 1997 року, поки музей не закрили. Після цього «Відьму» довелося демонтувати і прибрати в сховища.
Комп’ютер назавжди залишився б там, коли б не Кевин Мюрел, який випадково наштовхнувся на фотографії машини в Інтернеті. Він спалахнув ідеєю повернути «Відьму» до життя. У цьому Мюрелу допоміг доглядач сховища Дельвин Холройд.
«Комп’ютер був неймовірно брудним, коли ми його знайшли, але все-таки майже неушкодженим», — розповів він журналістам. Холройд зібрав цілу команду добровольців і зайнявся відновленням машини. Щоб полагодити Witch, довелося витратити майже три роки, зате вдалося уникнути заміни більшої частини деталей.
20 листопада пройшла церемонія, присвячена поверненню «Відьми» до життя. На ній були присутніми деякі з її творців і багато відомих програмістів, що колись навчалися програмуванню на цьому пристрої. Мюрел стверджує, що відновлення комп’ютера має історичне значення, оскільки машина «дозволяє зрозуміти рівень розвитку технологій у Британії кінця 1940-х».